Головна
Реєстрація
Вхід
Понеділок
26.06.2017
01:36
Вітаю Вас Гость | RSS
Комунальний заклад "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5"


Меню сайту

Наше опитування

Оцініть наш сайт

javascript:// javascript://
Всього відповідей: 1209


Кнопка сайту
КЗ

[ Отримати код:]


Рідне місто
Бобринець

Погода в Украине

Корисний софт

Корисні сайти













Ми зареєстровані
 Анна Дмитрян 
Анна, яку називали святою
   Благодійництво...  Складне слово з двох простих: діяти благо, тобто творити добро. Люди займаються цим не тому, що так треба, а тому, що інакше не можна. Це особливий стан християнської душі. В нашому степовому краї започатковували систему благочинного меценатства такі визначні історичні постаті, як Ф. Кривоносов, М. Косюро, О. Витязева, Я. Мезен, М. Рощахівський, О. Бабанський та інші. В генетичній свідомості бобринчан особливо закарбувалась яскрава особистість жінки-зодчого - Анни Дмитрян, і це далеко не випадково.
 
       
 
      Анна Михайлівна народилася 1843 року. Юність і молодість її пройшли в Новомиргороді.  В 1863-му  вона вийшла заміж за Афанасія Дмитряна, а їх весілля стало досить гучним та легендарним на Єлисаветградщині. Чоловік її був підприємцем, вирощував породистих коней (мав три конезаводи), на чому і нажив великі капітали. Щоправда, переповідають, нібито, женучи скот на продаж у Миколаїв, він натрапив на коштовності, які загубили багатії. За деякими розповідями, через багато років вони знайшли Дмитряна і дорогою в Бобринець його сильно побили, від чого він і помер. Достеменно про джерело багатства Дмитряна і досі ніхто не знає, але існує й така версія.
      В 1884 році Анна Михайлівна овдовіла, отримавши від чоловіка в спадщину всі його мільйони - ось тоді вона й зайнялася благодійницькою діяльністю. 
Відразу після смерті свого чоловіка вона продає селянам на вигідних умовах 10 тисяч десятин землі з великою розстрочкою. 
      Сумна доля привела її до Бобринця в кінці XIX ст. - з метою лікування хворої на сухоти старшої дочки, теж Анни. Степове повітря, близькість моря добре лікували людей від туберкульозу, але навіть це не врятувало любу дитину. Після смерті дочки Анна Михайлівна завершує розпочате будівництво оригінального православного храму Св. Пантелеймона в Бобринці (пізніше, за радянських часів, на цьому місці було збудовано Комінтернівський клуб).
      
 
     
 
    
      Унікальність храму в тому, що одношатровий велетень був оздоблений гарними голубими кахлями з кераміки (мюдівської глини), зробленими бобринецькими спеціалістами (майстер Ф. Л. Гоц), та розписані рідким розчином золота. Іконостас, притворне оздоблення церкви були виконані з фарфору та кипарисового дерева у старовізантійському стилі, а розписували їх монахи Києво-Печерської лаври в 1886-1888 роках.
 
      
Місцевий дослідник історії краю Микола Криворучко стверджує, що на цьому давньому фото, яке йому передали старожили Бобринця, зображена саме церква Святого Пантелеймона, або, як її називали в народі, Дмитрянська.
   
   Старожили переповідають, що коли "совєти" хотіли зруйнувати церкву, підірвавши її, вона піднялася в повітря і знову стала на своє місце. Ніщо не могло зруйнувати визначну пам'ятку. Її розібрали по цеглині в 1939 році. У місцевому музеї зберігся лише фрагмент цієї прекрасної будівлі. На її місці згодом побудували будинок культури "Комінтерн", який в 90-х роках теж зруйнували.
 
      
 
      До 300-річчя панування імператорського роду Романових Анна Михайлівна бере участь у фінансуванні будівництва у Бобринці - 
за проектом архітектора Я. В. Паученка величного трьохшатрового Вознесенського собору, який копіював Київський Володимирський. Це було в 1912 р. За її кошти при цьому соборі будувалися церковно-приходське училище і гуртожиток для причту (священиків, д'яків, вікаріїв). Будівництво собору обійшлося меценатці в 100 тисяч рублів (для порівняння: на той час корова коштувала 8 рублів, хромові чоботи - 1 рубль).
      Завдяки пожертвуванням на храм сім'ями Дмитрянів, Ворнікових та тисяч бобринчан, які несли на його будівництво хто що міг, у нашому місті і сьогодні височіє Вознесенський собор, який став візитною карткою степового краю, його по праву можна віднести до семи чудес Кіровоградщини.
      ВІдомий письменник ХІХ століття, уродженець Єлисаветграда В. Жульгін у своїй книзі "Три столиці" писав про цей собор: "Коли сонце проривається потоками до Собору, воно запалює всю цю дивовижну візантійщину. Чи була вона такою там, на своїй батьківщині, у Візантії? Сумнівно. Але цей новий ренесанс чудовий. Він казково втілився, і це золото розкриває таємниці химерності, складності буття і Всесвіту!"
      Тривалий час собор давав притулок краєзнавчому музею, що врятувало його від руйнації. Відтепер стіни його знову живуть, слухають молитви віруючих, а біля ікон палахкотять лампади Прощення і Любові. 
      Після спорудження Вознесенського собору, училища та гуртожитку Анна Дмитрян спрямувала свою благодійницьку діяльність на забезпечення населення медичною допомогою. Тільки в Бобринецьку та Витязівську лікарні було презентовано 50 тисяч золотих карбованців готівкою. Вона мала безпосереднє відношення до перебудови лікарні в Бобринці 1906 року, допомагаючи значними коштами. В 1912-1913 рр. Анна Михайлівна будує в своєму рідному місті Новомиргороді благодійну лікарню.
      Переїхавши до Єлисаветграда та втративши дочку, яка страждала від туберкульозу, 18 листопада 1901 року Анна Дмитрян повідомила місцевий комітет Російського Товариства Червоного Хреста про свій намір побудувати в Єлисаветграді лікарню.
      На землі, відведеній для цієї шляхетної справи місцевою управою, 9 липня 1902 року відбулася закладка цієї будівлі, яка за бажанням благодійниці отримала назву "Лікарня Святої Анни". Перший камінь в фундамент Анна Михайлівна заклала сама. Саме в той момент голова Товариства Червоного Хреста П. Ревуцький, наш земляк, сказав про А. М. Дмитрян: "Її  до цього кроку сподвигло не честолюбство, а благородний порив люблячого серця та глибоке усвідомлення необхідності допомоги бідним, бажання творити добро і милосердя". 
      Анна Михайлівна витратила 225 тисяч золотих рублів на будівництво лікарняних будівель і 11 тисяч - на медичне обладнання. А ще Дмитрян зробила банківський внесок в 300 тисяч карбованців, на відсотки ві яких повинні були утримуватись 20 безплатних місць (із 40 запланованих) - і все це було в пам'ять померлої доньки Анни. За задумом Анни Михайлівни, лікарня у міру надходження внесків від хворих повинна скорочувати кількість платних місць для надання в майбутньому всіх 40 місць для лікування неімущих.
      Перед нами - чудовий портрет Анни Дмитрян, створений художником І. Брюшкіним. Це гравюра  видавництва "Товариство художнього друку" 1908 р. Анні Михайлівні залишалося на той час жити ще 5 років. Можливо, вона вже і сама відчувала це. Ми бачимо на портреті прекрасну жінку ще в розквіті її сил. Художник зумів передати через потрет благородство душі, порив люблячого серця, усвідомлення необхідності допомоги людям. Чисте чоло, великі замислені очі, пишне волосся, оформлене в просту "римську" зачіску.
      Анна Михайлівна, вдивляючись у далечінь, можливо, відчувала, що незабаром зустрінеться зі своєю рано померлою донькою Анною там, де зустрічаються всі люди, які пішли у вічність. Заради пам'яті дочки вона заснувала в Єлисаветграді лікарню Св. Анни. Сотням, якщо не тисячам людей іменем своєї дочки вона допомогла.
      Відкриття нової лікарні Товариства Червоного Хреста, яка з'явилася завдяки зусиллям Дмитрян, відбулося 18 травня 1904 р. На темпи будівництва вплинули воєнні дії на Далекому Сході. Під час відкриття лікарні на ім'я Анни Дмитрян була надіслана нагорода Червоного Хреста - золотий знак ордену І ступеню Червоного Хреста і надано офіційно звання почесної попечительки Червоного Хреста в Єлисаветграді.
      Ім'я благодійниці нерідко зустрічається в повідомленнях місцевої преси 1904-1905 років, тобто періоду російсько-японської війни. Анна Михайлівна разом з підприємцем Р.Ельворті, міським головою О.Пашутіним надала кошти для проведення лотереї-алегрі та дитячих вечорів 27-29 грудня 1904 року. Виручка від заходу надійшла до Свято-Єлисаветинської общини сестер милосердя. Дмитрян також вносила пожертвування для сімей учасників війни на Далекому Сході. Анна Михайлівна висловила намір про прийняття в лікарні та утримання за власний кошт 100 поранених військових нижніх чинів. Коли їх доставили до міста, благодійниця особисто слідкувала за облаштуванням приїзжих. На початку 1905 року голова виконавчого комітету Товариства Червоного Хреста граф Воронцов-Дашков передав подяку засновниці лікарні Анні Дмитрян від Августійшої покровительки Товариства - імператриці Марії Федорівни.  При лікарні проходило навчання сестер милосердя, тут же вони складали іспити перед комісією у складі Дмитрян і лікарів О.Юцевича та М.Чауського. Деякі з них, отримавши необхідну кваліфікацію, відправлялися на Далекий Схід.
      Просторе, світле приміщення, парове опалення, власна електростанція, біологічна асенізація. Лікарня мала ізольоване приміщення з окремим входом для відвідувань хворих, а також окреме приміщення з персоналом для інфікованих недужих.
      На території лікарні знаходилися каплиця та сад. Заклад мав хірургічний профіль і на випадок воєнних дій тут можна було "развернуть целый лазарет" на 60 місць. Лікарня надавала допомогу і євреям. Меню загального столу було однаковим як для хворих, які оплачували своє лікування (два карбованці на добу), так і для неімущих. Лікувальною справою займалися головний лікар, три лікарі-ординатори, які заступали на своє цілодобове чергування, 10 сестер милосердя.
      Не кожна лікарня повітового міста мала обладнання, що було в користуванні єлисаветградської. Засновниця закладу Дмитрян, дослухаючись до слів лікарів, приділяла багато уваги достойному забезпеченню лікарні обладнанням та інструментарієм. Для дослідження стану внутрішніх органів (процедура, що нагадує сучасну гастроентероскопію) використовувався електричний пантостат. В операційному кабінеті, великі вікна якого виходили на північ (для розсіяного освітлення), стояв стіл системи Матьє. В січні-лютому 1910 року в лікарні Святої Анни зроблено 121 операцію. Із всіх прооперованих одна особа внесла найбільшу платню - шість карбованців, 45 осіб пройшли лікування безкоштовно.
      Добру славу закладу Дмитрян створювали його головні лікарі Осип Юцевич та Ромуальд Венгеловський, талановиті професіонали, непересічні особистості. Анна Михайлівна призначила О. Юцевича "пожизненно главным врачом". Лікарня, очолювана Юцевичем, щоденно амбулаторно приймала сотні хворих, їм навіть безкоштовно видавалися ліки.
      Анна Дмитрян дала життя єлисаветградській міській лікарні, від її першого каменю і до кінця свого земного життя турбувалася про неї, поклавши в банк на утримання лікарні ще 311 тис. рублів. Потурбувалася вона й про своїх близьких. Частину грошей передала по заповіту сестрам, племінникам і онукам. Духоприказчиком призначила нотаріуса Ф. І. Рижкова.
      Померла Анна Михайлівна 13 січня 1913 року на 70-му році життя, від раку шлунку. По заповіту поховали її в родинному склепі, який було влаштовано під Пантелеймонівським храмом. Тіло винесли з Ковалівської церкви о 10 годині ранку і перевезли в Бобринець. Бальзамоване тіло меценатки поховали перед вівтарем Св. Пантеймонівської церкви в красиво оздобленій кришталево-мідній домовині, де воно знаходилося до 1932 року. Силова ж руйнація храму-усипальниці знищила навіть кістки цієї славетної Жінки. Залишилися згадки, що її останки вдячні бобринчани таємно перепоховали на Грицькованському кладовищі в Бобринці, але місце в голодовку 1932-1933 років загублено. Де саме могила великої меценатки, - і до цього часу невідомо.
      До самої революції 1917 р. на честь Анни Михайлівни в січні служили молебен у Ковалівській церкві Єлисаветграда та в Св. Пантелеймонівському храмі у Бобринці; роздавали милостиню, лікували немічних та хворих. 
      Пам'ятний знак Анні Дмитрян на вулиці Луначарського у Бобринці.
      На жаль, сьогодні інші часи, а таких добродійників бобринецька земля не має й нині. 
 
За матеріалами О. Классової, старшого наукового співробітника Кіровоградського музею О. Осьмьоркіна, 
Л. Пасічник, головного спеціалісту Держархіву області,
Г. Лашкула,  історика-краєзнавця,
М. Криворучка, дослідника історії краю.

Переклад сайту

Наші координати
вул. Миколаївська, 72
м. Бобринець
Кіровоградська обл.
27200
тел. (05257)-3-46-48
Ел. пошта:

Мініпрофіль:
Гость

Повідомлення:

Група:
Гість
Час: 01:36

Гість, ми раді Вас бачити :) Будь ласка, зареєструйтесь або авторизуйтесь!

Форма входу


Статистика

Статистика матеріалів
Новин: 612
Файлів: 130
Статей: 15
Форум: 68/416
Фото: 91
Коментарів: 298

Зареєстровано на сайті
Всього: 1631
Нових за місяць: 1
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні сайт відвідали


Географія відвідувачів


Актуально
v

Календар новин і свят

«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Оновлення форуму

З файлового сейфу
24.02.2017
[Виховні заходи]
Свято "Осіння казка"

Останній коментар
Я жінка - і тому я вмію все

Пошук

Бобринецька ЗШ І-ІІІ ступенів №5 © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz