Головна
Реєстрація
Вхід
Четвер
21.09.2017
00:56
Вітаю Вас Гость | RSS
Комунальний заклад "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5"


Меню сайту

Наше опитування

Оцініть наш сайт

javascript:// javascript://
Всього відповідей: 1216


Кнопка сайту
КЗ

[ Отримати код:]


Рідне місто
Бобринець

Погода в Украине

Корисний софт

Корисні сайти













Ми зареєстровані
 Марко Кропивницький 
Корифей "театру корифеїв"
    Марко Лукич Кропивницький був одним із засновників українського "театру корифеїв". Таку назву дістали театральні трупи, які очолював цей видатний діяч. Його вистави бачили світло рампи навіть у Маріїнському театрі Санкт-Петербурга, а гра акторів дістала прихильність імператорських осіб. Самого Кропивницького разом із Марією Заньковецькою навіть запрошували грати в Імператорському театрі, проте вони відмовились.
  
  Теплої днини, восени, більше 150 років тому в маленьке повітове містечко в'їхала повозка. На ній сидів чоловік середніх літ та маленький хлопчик. Це був Лука Іванович Кропивницький із сином Марком.
   Серце хлопчика защеміло, адже тут жила його мама. Пам'ятає той день, коли ненька взяла найменшого брата Володю, спеленала його, а старшій сестричці Ганні і йому, Марку, наказала чекати тата. У вікно бачив як зникали рідні риси обличчя.
   У цей день відстань між ним і мамою скоротилася, хоч тато, мабуть, не дозволив би їм зустрічатися.
   Переночувати довелося у знайомих, але зовсім чужих Маркові, людей. Хоч тут, у Бобринці, жила рідна бабуся по матері.
   Марко виспався, прокинувся. тата не було, а над ним схилилося красиве-красиве обличчя жінки з блакитними очима, як це осіннє небо. Хлопчик вдивлявся в далекі, але знайомі риси обличчя. Він впізнав її: це була мама.
   Містечко маленьке і чутки поширюються дуже швидко. Мама взяла Марка за ручку і повела знайомитися з молодшим братом. На розі вулиць зустріли тата. Холодно привіталися, чемно поговорили про дітей. Тато закінчив свої справи: Марко був зарахований до повітового училища.
   Жити довелося у бабусі Уляни. Вона виховала восьмеро дітей. У неї жили і онуки. Будинок розмістився на нижній вулиці Леніна, через дорогу - Свято-Миколаївська церква.
  
   Саме у цьому будинку маленькі хлопчаки в невеличкій кімнатці уявляли себе аристократами, ставили вистави, виконували по декілька ролей. Ширмою слугувало покривало із маминої карети. Захоплення стало більшим, коли до Бобринця приїхала аматорська група. Грошей не було. Бабуся Уляна на виставу не пускала. Хлопчик дізнався, що можна проникнути на виставу іншим шляхом: трішки взяв табаку, трішки цукру і він - глядач вистави. Ходив дивитися, доки трупа не поїхала з Бобринця.
  
   


   Повітове училище розмістилося на тій же вулиці, де був будинок баби Уляни. Навчався Марко Лукич там добре. Хлопчика жодного разу не було покарано за непослух та погане навчання. До освіти був охочий, відрізнявся від інших своєю природною допитливістю та талантом. Убирав у себе весь світ, багато читав.    
   



   Бабусиної кімнатки та сараїв стало замало для аматорів. Вирішили ставити вистави уже на більшій сцені. для цього обрали трактир панича Медового, який хотів використати хлопців у корисних цілях. Для цього в трактирі була прилаштована сцена, знайдені лаштунки. Тут бобринчани за гроші дивилися "Наталку-Полтавку", "Москаля чарівника", п'єси Карпенка-Карого та Котляревського, виручку віддавали Медовому, інша частина грошей йшла на костюми. Та для юних ентузіастів це ж було бідою. Нестримне бажання грати перемагало. Репертуар був невеликий і Марко Лукич береться до пера. Написані п'єси ставилися задовго до їх друку. Вони припали до серця бобринецьким глядачам.
      В 1856 році закінчив повітове училище з грамотою і поїхав на навчання разом з матір'ю до Києва. Не вступивши до гімназії, повернувся до Бобринця. Поступив на службу у Бобринецький повітовий суд і призначений указом Херсонського Губернського правління 11 липня 1861 року зарахуванням у перший розряд канцелярських служителів. 8 липня 1862 року "Як обранець чиновників і канцелярських служителів того суду обраний на прибутково-видатковця і затверджений на цій посаді по журналу повітового суду."
   В 1862-1863 рр. був вільним слухачем у Києві, не вступив в університет і знову опинився в Бобринці. Відновивши зв'язки, Кропивницький був допущений в суді до роботи на посаді "столоначальника по гражданській часті".
   16 жовтня 1864 року переміщено столоначальником у Бобринецьке повітове поліцейське управління.
   Іван Тобілевич приїхав на навчання, коли йому виповнилося 11 років в 1856 році. По закінченню училища він одержав книжечку "Собрание литературных статей Н. И. Пирогова с портретом автора, Одесса 1858 г.", а в ній був напис: "Дана от Бобринецкого уездного училища ученику 3-го класса Ивану Тобилевичу, за успехи в науках и благонравы на публичном акте 21 июня 1859 года". На цьому й обірвалася офіційна освіта майбутнього драматурга.
   В Бобринці Тобілевич влаштувався на посаду писарчука в ратуші.
   Наприкінці січня 1864 року Іван Карпович одержав запрошення перейти на службу до Бобринецького повітового суду. Там він зайняв спочатку посаду канцелярського служителя ІІІ розряду, а через два з половиною місяці - посаду столоначальника по кримінальній частині.
   У 1865 році повіт із Бобринця переведений до Єлисаветграда. Разом із повітовими установами переїхав туди і І. К. Тобілевич, одержавши посаду секретаря міської поліції.
   3 липня 1865 року у зв'язку з переведенням повіту Марко Лукич уже в Єлисаветграді, на посаді секретаря повітового і міського управління поліцією, а потім повертається до Бобринця і займає посаду секретаря ратуші.
  
   3 січня 1867 року "Причислений кандидатом на поліцейські місця при Губернському правлінні" працює знову в Єлисаветграді письмоводителем Сирітського суду. 3 травня наступного року знову переїзжає до Бобринця на посаду секретаря міської думи.
   Чиновницька кар'єра Кропивницького на цьому й закінчується. У вересні 1861 року за власним бажанням, і в зв'язку з "домашніми обставинами" був звільненим.
   Марко Кропивницький познайомився з Іваном Тобілевичем на річці Сугоклей, влітку 1862 року. Далі шляхи Кропивницького і Карпенка-Карого мов переплелися. Обоє закінчили Бобринецьку повітову школу, мріяли про університет, обом їм не судилося здобути освіту і обох їх об'єднувало нестримне бажання служити ділові, яке не мало нічого спільного з протоколами, відомостями і рапортами.
   І знову прийшла осінь. Вона завжди нашіптувала про те, що все в житті змінюється. Теплої осені 1865 року повіт із Боринця переведений до Єлисаветграда.
   Рівненькою вимощеною бруківкою аматори виїжджають з Бобринця. Бруківка простелила шлях у професійний театр, а осінь - у всенародне визнання.
   Відшуміли, відгули бобринецькі ярмарки, балагани; стихли оплески і овації. У будинку М. Л. Кропивницького живуть інші люди... А красуня-осінь котре століття дарує різнокольорову казку. Можливо, вона чекає нових героїв для нової історії. Живе своїм життям повітове містечко Бобринець. А ще береже воно пам'ять про своїх славетних земляків Марка Лукича Кропивницького та Івана Карповича Карпенка-Карого.

Будівлі, пов’язані з перебуванням Кропивницького та братів Тобілевичів у м. Бобринці. 
1. Повітове училище, в якому навчалися корифеї (нині школа № 2). 
2. Будинок, в якому з 1850 по 1856 роки проживав Марко Кропивницький (нині жилий будинок на дві сім’ї). 
3. Повітова ратуша, в якій працював секретарем М.Кропивницький (нині центр дозвілля молоді). 
4. Повітовий суд, в якому працював столоначальником І.К.Карпенко-Карий (нині районна поліклініка). 
5. Трактир Медового, на сцені якого ставили свої перші спектаклі аматори трупи М.Кропивницького (нині магазин). 
6. Зал дворянського зібрання, на сцені якого також ставилися спектаклі театрального трупи М.Кропивницького (нині Держказначейство). 
7. Свято-Миколаївська церква, пам’ятка історії 1828 року, в якій у церковному хорі співали І. Тобілевич і М. Кропивницький. Церква діяла в усі часи і нині діюча. 
   У місті є сквер, якому до 125-річчя з дня народження М.Л.Кропивницького присвоєно його ім’я, у сквері споруджено погруддя Марку Кропивницькому та посаджено 125 дубів, які занесено до списку об’єктів ЮНЕСКО. 



Підготувала вчитель української мови та літератури Ладиженська О. В. 

Відео про видатного земляка, створене учнями школи: Рожкован Ю. та Чернієнко Ю. 




Переклад сайту

Наші координати
вул. Миколаївська, 72
м. Бобринець
Кіровоградська обл.
27200
тел. (05257)-3-46-48
Ел. пошта:

Мініпрофіль:
Гость

Повідомлення:

Група:
Гість
Час: 00:56

Гість, ми раді Вас бачити :) Будь ласка, зареєструйтесь або авторизуйтесь!

Форма входу


Статистика

Статистика матеріалів
Новин: 623
Файлів: 133
Статей: 15
Форум: 68/416
Фото: 97
Коментарів: 305

Зареєстровано на сайті
Всього: 1634
Нових за місяць: 2
Нових за тиждень: 1
Нових вчора: 1
Нових сьогодні: 0

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні сайт відвідали


Географія відвідувачів


Актуально

Календар новин і свят

«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Оновлення форуму

З файлового сейфу
12.09.2017
[Інформатика]
Календарний план з інформатики для 9 класу

Останній коментар
Календарні плани-конспекти на групу уроків з фізичної культури

Пошук

КЗ "ЗШ І-ІІІ ступенів №5" Бобринецької міської ради © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz