Головна
Реєстрація
Вхід
Понеділок
26.06.2017
01:36
Вітаю Вас Гость | RSS
Комунальний заклад "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5"


Меню сайту

Наше опитування

Ви, наш відвідувач -

javascript:// javascript://
Всього відповідей: 201


Кнопка сайту
КЗ

[ Отримати код:]


Рідне місто
Бобринець

Погода в Украине

Корисний софт

Корисні сайти













Ми зареєстровані
 Іван Карпенко-Карий 
   
 Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру, Іван Карпович Тобілевич (псевдонім І. Карпенко-Карий, 1845-1907) належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Т. Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва.
 
    Іван Карпович Тобілевич народився 17 вересня (29 вересня за новим стилем) 1845 р. в с. Арсенівці, колишнього Бобринецького повіту на Херсонщині, в сім'ї управителя поміщицьких маєтків. Родина Тобілевичів, з якої вийшов драматург, дала ще й таких талановитих майстрів сценічного мистецтва, як Панас Саксаганський, Микола Садовський і Марія Садовська-Барілотті.
     Ще в дитинстві Іван Карпович був свідком насильства і жорстокості кріпосників, сваволі їхніх посіпак. Він бачив і тяжку працю селян на панщині, і криваву розправу над ними на панській стайні. Страждання кріпаків глибоко вражали юне серце Івана, бо й мати його до заміжжя була кріпачкою. Жахливу кріпацьку дійсність драматург правдиво змалював пізніше у своїй драмі "Підпанки".
     На одинадцятому році життя (1956) Іван Тобілевич вступив до Бобринецької повітової школи, яку з успіхом закінчив через три роки (1859). На цьому його офіційна освіта й обірвалась. Мріям про університет, про роботу вчителя чи лікаря не судилося здійснитись. Важкі матеріальні обставини, що склалися в родині, примусили чотирнадцятирічного хлопця стати писарчуком у канцелярії пристава в містечку Мала Виска. Згодом він перейшов на канцелярську роботу в Бобринець, де працював у ратуші і повітовому суді.
     Інтерес до театру, який зародився в Івана Карповича ще під час оповідань матері про вистави "Наталки Полтавки", тепер знайшов реальний грунт для свого розвитку. В Бобринецькій ратуші Іван Тобілевич познайомився з колишнім актором мандрівної трупи Жураховського - Голубовським та М. Л. Кропивницьким. Голубовський і Кропивницький заснували аматорський театральний гурток, до якого ввійшли молоді чиновники Бобринця, а серед них і Тобілевич.   
     Як згадував сам Іван Карпович, цей гурток виставляв не тільки п'єси українських письменників - І. Котляревського ("Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник"), Г. Квітки-Основ'яненка ("Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик"), але й твори великих російських драматургів - М. Гоголя ("Ревизор") та О. Островського ("Доходное место", "Не в свои сани не садись").
       Бобринецький театральний гурток розгорнув значну роботу. Учасники гуртка здійснили першу постановку драми М. Л. Кропивницького "Семен Мельниченко" (пізніша назва "Дай серцю волю, заведе в неволю"). 
     У 1865 році, коли повіт було переведено з Бобринця в Єлисаветград, сюди переїхав і Тобілевич, одержавши спочатку посаду столоначальника повітового поліцейського управління, а потім секретаря міської поліції. Сімнадцятирічна канцелярська робота в Єлисаветграді не вбила в Іванові Карповичу живої людини, не виробила з нього бездушного царського чиновника. Канцелярська служба давала лише засоби для існування. Основне ж місце в житті Тобілевича зайняла театральна, літературна і громадсько-політична діяльність.
     У 60-80-х роках мистецьке життя в Єлисаветграді пожвавлюється. Cюди приїздять на гастролі Мусоргський з Леоновою, Рубінштейн, "артист імператорських театрів" Горєв. Тут завойовували славу видатні актори М. Л. Кропивницький та М. Г. Іванов-Козельський. Театральні вистави давались регулярно заїжджими трупами. Значними були й аматорські сили.
     Як головний учасник і керівник багатьох аматорських вистав, Іван Тобілевич стояв у центрі мистецького життя. За участю Івана Карповича в Єлисаветграді було вперше в 1875 р. поставлено "Назара Стодолю" Шевченка разом з музичною композицією П. І. Ніщинського "Вечорниці". В родинному архіві Тобілевичів зберігаються дві фотографії тих часів: Іван Карпович у ролі Назара і його перша дружина Надія в ролі Галі. Драма Шевченка настільки глибоко захопила Тобілевича, що він для свого псевдоніма взяв прізвище одного з персонажів "Назара Стодолі" - Гната Карого, а своїх дітей назвав Назар і Галя. Важливе місце в репертуарі єлисаветградського гуртка, особливо після заборони в 1876 р. виставляти українські п'єси, посідали твори російських драматургів, зокрема Гоголя, Грибоєдова, Островського.


     В період з 1876-1883 рр. в Єлисаветграді ставили такі п'єси Островського: "Доходное место", "Бедность не порок", "Волки и овцы", Не в свои сани не садись", "Гроза", "Лес", "Таланты и поклонники", "Бешенные деньги", "На всякого мудреца довольно простоты", "Бедная невеста", "Невольницы", "Красавец мужчина" та ін.
     І. Тобілевич був одним з найпалкіших прихильників таланту російського драматурга, часто брав участь у постановках його п'єс. Особливо хвилював його образ Жадова з "Доходного места".
     Свою літературну діяльність Іван Тобілевич розпочав в Єлисаветграді з перекладів на українську мову "Книги чеков" Г. Успенського і "Подлиповцев" Ф. Решетнікова. Демократичною спрямованістю були пройняті вже перші його оригінальні твори, написані в 1881-1883 рр., - оповідання "Новобранець" та п'єси "Бурлака" і "Підпанки".
     В останні роки служби в Єлисаветграді І. Тобілевич широко розгорнув свою громадсько-політичну діяльність, яка була скерована на захист інтересів трудящих. Іван Карпович написав багато статей і фейлетонів у місцевій пресі, де змалював злиденне життя міської бідноти, всі її темні сторони, бідність, хворобу, темряву, і це зворушувало небайдужих. Був активним учасником гуртка місцевої різночинної інтелігенції, поширював революційно-демократичну літературу. Використовуючи своє службове становище, Іван Карпович організовував допомогу політичним діячам, яких переслідував царизм.
     Активна громадсько-політична діяльність Тобілевича в Єлисаветграді була обірвана наступом реакції. У 1883 р. кількох учасників гуртка було заарештовано і ув'язнено. На підставі особистого розпорядження міністра внутрішніх справ Іван Карпович, як людина політично неблагонадійна, був звільнений зі служби і підданий суворому поліцейському наглядові.
     Саме в цей час в Єлисаветграді виступала трупа Старицького, в якій вже працювали молодші брати Івана Тобілевича - Микола та Панас. Артистичні здібностіІвана Карповича були відомі, і його радо прийняв у свою трупу Старицький. Але це тривало недовго. Під час гастролей у Ростові на початку 1884 р. Тобілевичу наказано негайно залишити місто: йому було заборонено проживати на Україні і у великих містах Росії.
     Довелося Карпенку-Карому як політичному засланцеві проживати у м. Новочеркаську. Щоб здобути засоби для існування, він змушений був працювати у кузні, займатися оправою книжок. Становище трохи покращало, коли стали допомагати брати. За три роки (1884-1887), проведені Карпенко-Карим у Новочеркаську, він написав п'єси: "Безталанна", "Бондарівна", "Розумний і дурень", "Наймичка", "Мартин Боруля".
     У квітні 1887 р. драматургу дозволили залишити Новочеркаськ і оселитися на хуторі Надія біля Єлисаветграда. Тут він прожив ще два роки під "гласним наглядом" поліції.
     Тільки в 1889 р. повернувся Карпенко-Карий на сцену і вже до кінця свого життя не залишав її. Його організаторські здібності, талант драматурга і актора тепер були повністю присвячені справі розвитку українського театрального мистецтва. 
     У вільний від гастролей час, Іван Карпович приїжджав на хутір Надія і тут в нічній тиші свого кабінету викладав на папір задумані і виношені перед тим нові п'єси. 
     В 1889 р. він написав комедію "Гроші", яку цензура не пропустила. Після переробки комедія була дозволена до постановки під зміненою назвою - "Сто тисяч". У 1990 р. вона ставилася на сцені. Роль Герасима Калитки виконував сам автор.
     За десятиліття, з 1890 по 1900 р., крім комедій "Сто тисяч" і "Хазяїн", драматург написав ще шість п'єс: "Батькова казка" (1892), "Паливода XVIII століття" (1893), "Лиха іскра поле спалить і сама щезне" (1896), "Понад Дніпром", "Чумаки" (1897), "Сава Чалий" (1899).
     Через три роки після створення "Сави Чалого" Карпенко-Карий ще раз звернувся до історичної тематики в "драмі з часів руїни" (1663-1687) "Гандзя".
   У 1903-1904 рр. Карпенко-Карий повертається до свого улюбленого жанру - соціальної комедії на сучасному матеріалі. Його захопила тема "батьки і діти". Очевидно, то і був первісний задум майбутньої трилогії, дві частини якої оформились у комедіях "Суєта" (1903) і "Житейське море" (1904). Третю частину, яку передбачалося назвати "У пристані", драматург не встиг написати.
     Вже на початку 1905 р. І. Карпенко-Карий відчув приступи важкої хвороби - рака шлунка.
     В січні 1907 р. через цю хворобу довелось Карпенку-Карому залишити сцену, тепер уже назавжди. Хвороба дедалі прогресувала. Всі заходи лікарів були марними.
     2 вересня (15 вересня за новим стилем) 1907 р. талановитий драматург і актор помер в м. Берліні, куди він їздив лікуватися. Виконуючи волю небіжчика, його тіло перевезли на Україну і поховали недалеко від хутора Надія на кладовищі села Карлюжино, поруч з могилою батька.
     Драматична творчість Карпенка-Карого - найбільше досягнення української класичної драматургії ХІХ ст. Величезна пізнавальна і художня цінність кращих творів письменника забезпечила їм неослабний успіх ще за радянських часів.
     На творах Карпенка-Карого радянські драматурги і актори вчаться високої майстерності відтворення життя в сценічних образах.

     

     Література: Н. І. Падалка "Вивчення творчості І. Карпенка-Карого (І. Тобілевича) в школі. -  К.: "Радянська школа". - 1958, 120 ст.

Переклад сайту

Наші координати
вул. Миколаївська, 72
м. Бобринець
Кіровоградська обл.
27200
тел. (05257)-3-46-48
Ел. пошта:

Мініпрофіль:
Гость

Повідомлення:

Група:
Гість
Час: 01:36

Гість, ми раді Вас бачити :) Будь ласка, зареєструйтесь або авторизуйтесь!

Форма входу


Статистика

Статистика матеріалів
Новин: 612
Файлів: 130
Статей: 15
Форум: 68/416
Фото: 91
Коментарів: 298

Зареєстровано на сайті
Всього: 1631
Нових за місяць: 1
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні сайт відвідали


Географія відвідувачів


Актуально
v

Календар новин і свят

«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Оновлення форуму

З файлового сейфу
24.02.2017
[Виховні заходи]
Свято "Осіння казка"

Останній коментар
Я жінка - і тому я вмію все

Пошук

Бобринецька ЗШ І-ІІІ ступенів №5 © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz